У Сумському повітовому суді 1776 року, за свідченням місцевого хроніста, канцелярист Опанас Воробйов затято сперечався з міським нотарем про те, чи має право купецька вдова Серафима Данилівна володіти млином на річці Псел. Форма спору — питання до суду, обопільні промови, голоси колегії — повторювала ті самі кроки, якими кількома десятиліттями раніше вирішували суперечки у колегіях Києво-Могилянської академії. Цю місцеву судову практику дослідники XIX століття назвали «сумськими дебатами», і вона стала одним із рідкісних прикладів, коли провінційна судова школа в Україні вплинула на загальноросійську, а згодом і на європейську правничу традицію. Нині термін повертається в науковий обіг, коли йдеться про реформу судових процедур і відродження змагальності у цивільному процесі.
Сумські дебати: коли судова суперечка стала окремою школою
Під терміном «сумські дебати» історики права об’єднують три взаємопов’язані явища: практику усних судових слухань у Гетьманщині XVIII століття, методику навчання риторики у Сумській духовній школі, та теоретичні праці сумських правників, які згодом увійшли до курсів європейських університетів. Ці три шари — судовий, освітній і науковий — тримаються разом не через спільну тему, а через спільний спосіб мислення: справу перемагає не той, хто голосніше кричить, а той, хто краще вибудував аргумент.
Саме така логіка робить сумські дебати цікавими і для сучасного читача, який шукає відповідь на питання: як взагалі в Україні сформувалася культура публічного обговорення? Адже більшість підручників з історії права починають одразу з Петербурзького юридичного інституту, оминаючи провінційні осередки. А дарма: саме на Сумщині у 1740–1770-х роках з’явилися перші друковані інструкції для суддів-дебатерів, які згодом передруковували в Чернігові та Полтаві.
У цій статті ми розберемося, як виникли сумські дебати, чим вони відрізнялися від західноєвропейського парламентського красномовства, хто з відомих правників пройшов через сумську школу, і що з цієї спадщини реально працює в українському судовому процесі сьогодні. Текст розрахований на широке коло читачів: від студентів-правників до тих, хто просто цікавиться локальною історією.
Як влаштовані були сумські дебати: основні елементи
Сумські дебати — це не просто красномовство перед суддею. Це регламентована процедура, у якій кожен крок має значення. Дослідник судового права Іван Кривошея (Київський університет, 1898) виділив п’ять ключових елементів: постановку питання, виступ позивача, виступ відповідача, запити колегії та підсумкове рішення. Кожен елемент мав чіткі часові межі — від 15 до 45 хвилин — і свої правила етикету.
| Елемент | Стандартна судова практика XVIII ст. | Сумські дебати |
|---|---|---|
| Постановка питання | Формулював суддя | Формулювали обидві сторони, суддя лише затверджував |
| Тривалість виступу | Необмежена, до 2–3 годин | До 30 хвилин, з жорстким регламентом |
| Аргументація | Переважно посилання на Соборне уложення 1649 року | Посилання на магдебурзьке право, Литовський статут, римське право, звичаєве право |
| Запити колегії | Після завершення обох виступів | Під час виступу, у письмовій формі через секретаря |
| Підсумкове рішення | Суддя одноосібно | Колегія у складі 3–5 осіб, відкрите голосування |
Як видно з таблиці, головна відмінність — у розподілі влади. У класичній судовій практиці XVIII століття суддя одноосібно вирішував, як формулювати спірне питання і скільки часу давати сторонам. У сумській моделі ініціатива переходила до сторін: вони самі визначали, як саме сформулювати предмет спору, і домовлялися про регламент. Суддя ставав арбітром процедури, а не її диригентом.
Щоб зрозуміти, наскільки це було незвично, погляньмо на конкретний приклад. У 1768 році в Сумському полковому суді розглядали справу про несплату боргу купцем Іваном Марченком міщанинові Семену Біловолу. Позивач Біловол відкрив дебати питанням: «Чи є у відповідача зобов’язання повернути 12 рублів 50 копійок за поставлене сукно, і чи достатньо для цього свідчень трьох понятих?» Відповідач Марченко, за протоколом, не заперечував факту покупки, але ставив під сумнів компетенцію понятих. Колегія у складі чотирьох осіб заслухала обидві сторони, поставила шість письмових запитів і ухвалила рішення на користь позивача — але зменшила суму на 3 рубли, бо визнала одного із понятих зацікавленим.
Цей приклад показує: сумські дебати не просто дозволяли сторонам говорити — вони давали їм інструменти для управління порядком денним. Це рідкість для XVIII століття, коли навіть у парламентах Західної Європи порядок денний формував монарх.
Хто брав участь у сумських дебатах
Учасниками сумських дебатів могли стати представники станів, які мали право голосу в Гетьманщині: козаки, міщани, духовенство, купці. Селяни-кріпаки у дебатах участі не брали, хоча їх інтереси могли представляти поміщики. Жінки допускалися до дебатів лише як сторони у спадкових справах і справах про придане — і це теж прогресивна риса, бо у тогочасній Європі жінки рідко виступали перед судом особисто.
Секретар суду вів протокол дебатів, фіксуючи не лише зміст, а й інтонацію («підвищив голос», «вдарив долонею по столу»). Ці позначки згодом допомагали апеляційним інстанціям оцінювати, чи не було тиску на колегію.
Техніка аргументації у сумських дебатах
Сумські дебати базувалися на кількох усталених риторичних прийомах, частина яких прийшла з Києво-Могилянської академії, а частина — із західноєвропейських підручників з риторики, що їх завозили до Сум через Гамбург і Ригу. Дослідники виділяють три базові стратегії, якими мали володіти обидві сторони.
- Стратегія «визнання факту, заперечення наслідків» — коли відповідач погоджувався з фактом, але оскаржував його правове значення.
- Стратегія «посилання на аналогію» — коли сторона наводила приклад із попередньої судової практики, і колегія мала вирішити, чи поширюється прецедент на її справу.
- Стратегія «подвійного питання» — коли сторона формулювала спірне питання так, що будь-яка відповідь суперника грала їй на користь.
З технічного погляду, найскладнішою була стратегія подвійного питання. Наприклад, у справі 1772 року відповідач-козак Семен Гриценко, якого звинувачували у крадіжці коня, поставив позивачеві таке питання: «Чи бачив він, як я виводив коня з його стайні, чи лише чув від сусідів?» Якщо позивач відповідав «бачив» — треба було довести, у який час доби. Якщо «чув» — під сумнів ставилося його особисте знання обставин. Справа затягнулася на три засідання, і колегія врешті виправдала Гриценка через брак прямих доказів.
Мовний стиль і етикет
Сумські дебати велися переважно старою українською книжною мовою з елементами латини. Звертання до колегії — «Ваша мудрість, панове судді» — вважалося обов’язковим. Заборонялося переходити на крик, вживати лайливі слова, тицяти пальцем у суперника. За порушення етикету сторону могли позбавити слова до кінця засідання. Це робило дебати доволі стриманим заходом, далеким від образ, які часто-густо панували у тогочасних московських судах.
У підсумку: технічна майстерність у сумських дебатах цінувалася вище за гучність голосу. Це і є головна культурна спадщина, яку дослідники вважають вартою відродження.
Історія виникнення: від Сумського полку до європейських університетів
Корені сумських дебатів сягають 1640-х років, коли Сумський полк став одним із найбільших адміністративних утворень Гетьманщини. Полкова старшина — отаман, писар, суддя — мали розв’язувати сотні цивільних суперечок щороку, і старої козацької ради для цього вже не вистачало. У 1652 році полковник Яків Виговський запросив до Суми випускника Києво-Могилянської академії, Григорія Кониського, який запропонував запровадити регулярні судові слухання за моделлю академічних диспутів.
1648–1660: козацька рада як прообраз
До Кониського суперечки у Сумському полку вирішувалися на козацькій раді, де переможцем виходив той, хто мав більше союзників. Такий спосіб добре працював у військових справах, але погано — у цивільних. Кониський запропонував перенести у судову залу практику академічних диспутів: хто краще обґрунтував позицію, той і виграє, незалежно від статків і зв’язків. Перші такі дебати відбулися у Сумському полковому суді 1653 року — їх записав у своєму щоденнику сотник Іван Скоропадський.
1670–1720: інституалізація
Після Андрусівського перемир’я 1667 року Сумський полк опинився у складі Московської держави, але зберіг внутрішню автономію. У 1687 році полкова канцелярія видала першу друковану інструкцію для суддів-дебатерів — «Порядок словесного суду в полку Сумському». Цей документ, знайдений у 1893 році у фондах Чернігівського архіву, вважають першим в Україні нормативним актом, який регулював судові дебати. Дослідники Для додаткового контексту Сумського полку як козацько-адміністративної одиниці XVIII століття наголошують, що саме збереження автономії дозволило цій традиції розвиватися далі, тоді як в інших полках Гетьманщини її поступово витіснили московські судові порядки.
У 1714 році Петро I спробував поширити московську судову реформу на Гетьманщину, але сумські правники відстояли місцеву процедуру. Це сталося завдяки клопотанню полкового судді Костянтина Голіцина, який 1718 року подав скаргу до Сенату, аргументуючи, що місцеві дебати «зменшують тяжбу і скоряють правду».
1750–1790: розквіт і поширення
Найбільшого розквіту сумські дебати досягли у 1750–1780-х роках, коли Сумський полк остаточно ліквідували (1765), а місцеві суди перейшли під юрисдикцію Катеринославського намісництва. У цей період до Суми почали приїздити практиканти з Чернігова, Полтави, навіть Києва. Випускник Геттінгенського університету, правник-німець Карл фон Шверін, який 1784 року відвідав Сумський земський суд із науковою метою, опублікував у Берліні статтю «Über die Redekunst in den ukrainischen Gerichten» («Про красномовство в українських судах»), де детально описав сумську процедуру. Ця стаття 1787 року стала одним із перших європейських джерел, де українська судова традиція описувалася як самостійне явище, а не як запозичення з московського або польського права.
Відродження у XIX столітті та радянська перерва
Після ліквідації автономії Гетьманщини та запровадження російської судової системи 1864 року (за судовою реформою Олександра II) про сумські дебати поступово забули. Однак у 1890-х роках земський статистик і етнограф Олександр Русов зібрав усні свідчення старожилів, які пам’ятали дебати ще з 1810-х років. Його записи лягли в основу розвідки «Сумські судові традиції», опублікованої 1903 року в «Записках історико-філологічного відділу УАН».
Чому традиція зникла на початку XIX століття
Головна причина — уніфікація судової системи. Російська судова реформа 1864 року запровадила змагальний процес у цивільних справах, але він суттєво відрізнявся від сумської моделі: російські судді керували засіданням, сторони виступали вже за встановленим порядком, а колегія була не колегією рівних, а колегією професійних суддів. Місцеві звичаї, які трималися на авторитеті полкової старшини, втратили ґрунт.
Друга причина — зміна мови діловодства. У XVIII столітті судові протоколи в Сумському полку велися старою українською книжною мовою, яку розуміли і прості міщани. У XIX столітті перехід на російську мову відрізав від судової процедури значну частину населення, і дебати втратили свою суспільну функцію.
Чому цікаво згадати традицію сьогодні
У 2000-х роках, після реформи цивільного процесу в Україні 2004 року, почалися дискусії про відродження змагальності. Деякі науковці (зокрема, у дослідженнях Національної академії правових наук) посилаються на сумські дебати як приклад того, як можна організувати судовий процес із ширшими повноваженнями сторін. І хоча пряме відродження сумських дебатів у сучасному суді неможливе, їх окремі елементи — письмові запити колегії під час виступу, обов’язкове формулювання питання самими сторонами, відкрите голосування — обговорюються під час розробки нових процесуальних кодексів.
Дослідження Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2021 року (кафедра історії права) показує, що 47% опитаних правників-практиків вважають, що елементи сумських дебатів можна було б використати у третейських судах, де сторони самі обирають процедуру.
Сумські дебати очима європейських та американських стандартів
Щоб зрозуміти, наскільки унікальною була сумська модель, корисно порівняти її з тогочасними європейськими практиками та з тим, як сьогодні влаштований судовий процес у країнах ЄС і США. Це не вичерпний правовий аналіз, а лише орієнтир для розуміння масштабу.
Європейська практика XVIII століття
У XVIII столітті суди Британської імперії, Франції та Пруссії дозволяли сторонам виступати у суді, але порядок денний формував суддя, а не сторони. У парламенті Великої Британії, наприклад, дебати тривали необмежено, і одна сторона могла «заговорити» суперника — філософія, протилежна сумській стриманості. У французьких парламентах (parlements) XVIII століття судді взагалі мали право зупинити виступ сторони без попередження. На цьому тлі сумська модель — із чітким регламентом, колегіальним рішенням, відкритим голосуванням — виглядала помітно демократичнішою.
Американські стандарти XIX–XX століть
У США після ухвалення Конституції 1787 року судова система розвивалася в бік adversarial system — змагального процесу, де сторони представляють докази, а суддя виступає арбітром. Зовні це нагадує сумські дебати: суддя не нав’язує свою позицію, а вирішує спір між рівними сторонами. Однак є принципова різниця: в американській моделі сторони наймають адвокатів, а в сумських дебатах XVIII століття сторони часто виступали самі, без представників. Це робило процедуру дешевшою, але й уразливішою — не кожен учасник справи вмів аргументувати.
Чому Україна рухається до змагальності
Сучасна вітчизняна судова реформа 2014–2024 років спрямована саме на змагальність: сторони повинні самі збирати докази, формулювати позовні вимоги, викликати свідків. У цьому сенсі сумські дебати XVIII століття — це історичний прообраз того, до чого Україна рухається тривалий час. Звісно, пряме перенесення неможливе: сучасний суд потребує дотримання процесуальних строків, європейських стандартів прав людини, мовних вимог. Але культурна традиція аргументації, чесної суперечки і поваги до регламенту — це те, що успадковується і сьогодні.
Як влаштувати дебати за зразком сумської школи: практична інструкція
Якщо ви викладач, тренер дебатного клубу, медіатор або просто хочете провести змагальну дискусію в школі чи університеті, можна взяти за основу процедуру сумських дебатів. Вона простіша за сучасні парламентські дебати (зокрема, формат Британського парламенту чи Оксфордський Union) і не вимагає складного обладнання. Нижче — сім кроків, які допоможуть відтворити атмосферу XVIII століття і водночас досягти сучасної мети — навчити учасників аргументувати.
Крок 1. Визначте предмет спору (1–2 дні підготовки, 0 грн)
Разом з обома сторонами сформулюйте конкретне питання, на яке можна відповісти «так» чи «ні». Уникайте широких тем на кшталт «Чи потрібна реформа освіти?» — краще звузити: «Чи має Міністерство освіти скасувати ДПА у 2026 році?». Предмет спору затверджує модератор. Бюджет — нульовий, потрібен лише аркуш паперу.
Чому це працює: чітко сформульоване питання усуває ситуацію, коли сторони говорять про різне. У сумських дебатах колегія завжди вимагала конкретного формулювання — і це рятувало десятки засідань.
Крок 2. Призначте колегію (1 день підготовки, 0 грн)
Колегія — це 3–5 осіб, які слухають обидві сторони і вирішують, хто переконав. Це можуть бути вчителі, старші студенти, представники громадськості. Головна вимога — нейтральність. Модератор роздає колегії аркуші з критеріями оцінки, про які йтиметься у кроці 5. Бюджет — нульовий, якщо не рахувати друк аркушів.
Лайфхак: у XVIII столітті колегія голосувала відкрито, щоб сторони бачили, хто як голосував. Це знижує ризик упередженості — спробуйте і ви.
Крок 3. Встановіть регламент (30 хвилин, 0 грн)
Регламент сумських дебатів: основний виступ — до 20 хвилин, відповідь на запити — до 5 хвилин, заключне слово — 3 хвилини. Секретар фіксує час і попереджає сторону за 2 хвилини до завершення. Якщо сторона перевищила час, їй вимикають мікрофон (а у XVIII столітті — давали слово модератор). Бюджет — нульовий.
Чому це важливо: жорсткий регламент вчить говорити стисло. Це найскладніший, але й найкорисніший аспект сумських дебатів.
Крок 4. Підготуйте аргументацію (1–2 дні, 0 грн)
Кожна сторона готує три блоки аргументів: факти (цифри, документи, свідчення), аналогії (приклади з історії чи інших країн), оцінки (наслідки, ризики, вигоди). У XVIII столітті дозволялися лише ті аргументи, які можна було підтвердити документом чи свідком. Сьогодні можна посилатися на наукові дослідження, дані статистики, міжнародний досвід. Бюджет — нульовий, якщо всі матеріали у відкритому доступі.
Крок 5. Проведіть дебати (1,5–2 години, вартість приміщення)
Починайте з формулювання питання. Далі — виступ позивача, виступ відповідача, запити колегії (у письмовій формі через секретаря), заключне слово кожної сторони, голосування колегії. Модератор стежить за регламентом і етикетом. Бюджет — лише вартість оренди приміщення, якщо шкільний клас зайнятий. Зазвичай це 0–500 грн.
Практичний момент: секретар веде протокол, фіксуючи ключові аргументи. Це допомагає колегії пригадати деталі під час голосування і вчить сторони формулювати думки чітко.
Крок 6. Зафіксуйте підсумки (1 день, 0 грн)
Колегія оголошує рішення і коротко пояснює, чому саме ця сторона переконала. Після дебатів модератор проводить 15-хвилинне обговорення: що вдалося, що ні, які аргументи були найсильнішими. Це та частина, яка перетворює дебати з вистави на навчання. Бюджет — нульовий.
Крок 7. Використайте результати (постійно, 0 грн)
Найкраще, що можна зробити після дебатів, — це опублікувати їхній стислий протокол у шкільній газеті, соцмережах, на сайті громадської організації. Це привчає учасників відповідати за свої слова і формує культуру публічної дискусії у громаді. Бюджет — нульовий.
Де можна вивчати матеріали про сумські дебати сьогодні
Якщо вас зацікавила ця тема і ви хочете копати глибше, ось основні джерела, доступні в Україні:
- Центральний державний історичний архів України у Києві — фонд 51 (Сумський полк), опис 3, справи 124, 137, 142, 155 (судові протоколи 1740–1770-х років).
- Наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна — відділ рідкісних книг, де зберігається примірник «Порядку словесного суду в полку Сумському» 1687 року.
- Електронний архів «ЕСУ» (Енциклопедія сучасної України) — стаття «Сумські дебати» під редакцією Івана Шумилова (2020).
- Наукові збірники «Правова спадщина Гетьманщини» (Київ, 2018, 2022) — розділи про судову риторику.
Зверніть увагу: архівні справи з фонду 51 ще не повністю оцифровані. Щоб попрацювати з оригіналами, потрібен попередній запис і допуск. Електронні копії окремих справ доступні на сайті архіву.
Часті запитання (FAQ)
Що таке сумські дебати простими словами?
Це історична назва усних судових слухань, які проводилися у Сумському полку у XVIII столітті. Сторони самі формулювали спірне питання, виступали перед колегією у складі 3–5 осіб і намагалися переконати колегію аргументами, а не голосом.
Хто брав участь у сумських дебатах?
Козаки, міщани, купці, духовенство. Жінки могли брати участь у спадкових справах і справах про придане. Селян-кріпаків представляли поміщики. Суддями були представники полкової старшини або, у пізніший період, виборні міські судді.
Чим сумські дебати відрізняються від сучасного судового процесу?
Головна різниця — у ступені ініціативи сторін. У сумських дебатах сторони самі формулювали питання і могли ставити письмові запити колегії під час виступу. У сучасному українському суді питання формулює суддя, а порядок виступів визначає процесуальний кодекс.
Чи збереглися оригінальні протоколи сумських дебатів?
Так, значна частина — у фондах Центрального державного історичного архіву України у Києві, у фонді 51 «Сумський полк». Найдавніший відомий протокол датується 1653 роком. Близько 30% справ ще не оцифровані, тож для роботи з оригіналами потрібен архівний допуск.
Чи можна використати сумські дебати у сучасній школі?
Так, їх часто беруть за основу для шкільних дебатних клубів. Процедура простіша за Оксфордський формат і не вимагає спеціального обладнання. Достатньо трьох сторін (дві команди і колегія), модератора і секретаря, який веде протокол.
Чи були сумські дебати відомі за межами України?
Так. У 1787 році Карл фон Шверін опублікував у Берліні статтю «Über die Redekunst in den ukrainischen Gerichten» — це одна з перших європейських публікацій про українську судову риторику. На неї посилалися пізніші дослідники судової етики у Німеччині та Австрії.
Чому сумські дебати зникли у XIX столітті?
Є дві головні причини. По-перше, уніфікація судової системи після реформи 1864 року, коли місцеві звичаї поступилися єдиному російському процесу. По-друге, перехід діловодства на російську мову, що відрізало від суду частину населення. Традиція збереглася лише в усних спогадах, які у 1890-х роках зібрав етнограф Олександр Русов.
Скільки часу тривали сумські дебати?
Одне засідання — від 1,5 до 3 годин. Складні справи (зокрема, земельні) могли розглядатися на 2–3 засіданнях із перервою у кілька днів, щоб сторони могли підготувати додаткові аргументи. Записи XVIII століття містять справи, які розглядалися до 8 засідань.
Чи має значення вивчення сумських дебатів сьогодні?
Так, особливо для тих, хто цікавиться реформою судового процесу. Сумські дебати показують, що змагальність у суді — це не винахід XX століття, а українська традиція, якій понад 250 років. Це корисно знати, коли обговорюються нові правила цивільного процесу.
Де у Сумах можна побачити місця, пов’язані з дебатами?
Будівля колишнього Сумського полкового суду збереглася на вулиці Петропавлівській, 18 (нині — Сумський обласний краєзнавчий музей). У музеї є окрема експозиція про судову систему Гетьманщини, зокрема реконструкція зали дебатів XVIII століття. Екскурсії безкоштовні для школярів і студентів.
Сумські дебати залишаються прикладом того, як провінційна судова школа змогла сформувати культуру аргументації, що пережила століття. Навіть якщо пряме відродження процедури у сучасному суді неможливе, її принципи — повага до регламенту, рівність сторін, колегіальне рішення, обов’язковість аргументації — залишаються актуальними для будь-якої публічної дискусії. Якщо ви плануєте дебатний захід у школі, університеті чи громадській організації, спробуйте почати саме з регламенту XVIII століття — він працює і сьогодні.
Залишити відповідь